Наприкінці шістдесятих, початку сімдесятих років з‘явилися люди, які стали своєрідно рухатися під музику. Так народився танець, що незабаром одержав назва “Good Foot”, завдяки однойменній пластинці легендарного Джеймса Брауна. Good Foot був єдиним танцем, у якім люди стали поєднувати падіння на землю з елементами обертання.

B-boying зародився в Бронксі, в одному з районів Hью-Йорка. Сам термін B-boy або B-boying придумав dj Kool Herc, який часто крутив пластинки на різних вуличних тусовках. Слово B-boys означає Break boys- хлопці, що танцюють під ламані римти музики (звідси, до речі, пішла назва Breakbeat). Деякі починаючі танцюристи, бувало, зациклювалися на окремих елементах і намагалися працювати в рамках якогось одного напрямку. Багато вважали, що це не зовсім правильно, оскільки справжній B-boy повинен уміти все. Першим, хто зміг виділитися з юрби й продемонструвати свою індивідуальність, був колектив Rock Steady Crew, який об‘єднав між собою всі напрямки й зумів додати кожному танцювальному елементу свою особливу відмітну рису.

Завдяки новому поколінню бібоїв breaking знаходить нове життя. І в першу чергу це заслуга пуерториканців, які змогли заново осягнути танцювальну хіп-хоп культуру й висунути брейкінг на більш високий рівень.

Вони стали використовувати в танці більше акробатичних трюків і ретельно працювали винаходом нових танцювальних елементів. Hаприклад, добре відомий усім B-boy на прізвисько Crazy Legs з команди Rock Steady Crew у свій час придумав і впровадив у маси такі елементи, як backspins і windmills. Дуже сильно вплинули на процес відновлення B-boy культури фільми за участю зірок східних єдиноборств, наприклад таких, як Брюс Лі. Деякі танцюристи намагалися використовувати у своїх рухах елементи кунг фу, тому що фільми, у яких східні хлопці досить шустро махали руками й ногами, були дуже популярні в Hью-Йорку в середині сімдесятих років. До речі, такий танцювальний елемент як windmills з‘явився завдяки стилю кунг фу й дозволяв людині різко в стрибку відривати тулуб від підлоги.